Як вишиванка все життя твоє, То чорні кольори, а то червоні, І білі – сивина на твоїх скронях, Й цвіт сонця, що наснаги надає. А синє – то волошки у житах, Високе небо, що над головою, І море, що повік шумить прибоєм, І, люди кажуть, синій щастя птах. Тож хай не буде чорних кольорів, Ні у житті, а ні на вишиванці, Хай жовте сонце сходить в небі вранці, І червоніє колір вечорів. І замість сірого буя в житті твоїм Зелене лиш, бузкове і блакитне, Нехай рожевим все життя розквітне, І колір радості наповнює твій дім.
