Одну я любив за веселість, Другу я за вроду кохав, А третій за сонячний усміх Квітками дорогу встилав. Ти зовсім була не вродлива І завжди, як вечір, смутна... Чого ж ти з усіх моїх милих У серці осталась одна?!
